Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Нерозділиме і довічне коло.
(Народна мудрість)
Дорогі батьки!
Ця сторінка мого блогу для вас. Усі батьки хочуть , щоб їхні діти були здоровими, слухняними , аби добре вчилися, і, зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато залежить здійснення цих ваших мрій, сподівань від вас самих, від нас, дорослих. Напевно, кожен із батьків хоча би раз задавав собі запитання: "А чи правильно я поступаю? Чи хороший я батько, чи хороша я матір для своєї дитини?" Спробуємо потрудитись над створенням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є. Можна жити поряд в одній квартирі і бути для дитини чужим. Ми хочемо, щоб наші діти були щасливими. Якщо ви бачили старий фільм "Доживемо до понеділка", то неодмінно пам'ятаєте зміст твору на тему "Що таке щастя?", який написав головний герой. Твір з п'яти слів: "Щастя - це коли тебе розуміють". Зрозуміти дитину, допомогти їй в цьому світі, іноді жорстокому, безжальному - завдання батьків. Це непросто... Але можливо, якщо потрудитись. Адже виховання дитини - це важка праця. "Ми відповідаємо за тих, кого приручили" - так казав Лис у казці Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц". Ми відповідаємо за тих, кого привели у цей світ...
Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так, щоб дитина у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити на цій сторінці.
Дитячі прохання до батьків
Десять заповідей для батьків
2. Як допомогти дітям під час вивчення математики
3. Як навчити дитину бути відповідальною
4. Як навчити дитину бути відповідальною
5. Як покращити успішність дитини у школі
6. Розвиток дитини
Чому люди бояться математики?/Why do people get so anxious about math? [TED-Ed]
5 фільмів про математику в яких дитина знайде натхнення для навчання і багато захопливих відповідей на питання «навіщо вчити математику?»
Вистояти і домогтися (1988)
Людина, яка пізнала нескінченість (2015)
Розумнин Віл Гантінг (1977)
Людина, яка змінила все (2011)
Математик і чорт (1972)
Джерело: http://blog.gioschool.com
Те, про що повинен знати кожен! Булінг (цькування) - має різні форми та може проявлятися в найрізноманітніших ситуаціях. Ніхто не може стояти осторонь вказаної проблеми - ні дорослі, ні діти. Що ж треба знати, щоб протидіяти булінгу?
Якщо у вас виникли питання або ви потребуєте поради і підтримки, зверніться за консультацією на Національну дитячу "гарячу" лінію: 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів) або 1116 111 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні та конфіденційні. Консультують психологи, педагоги, юристи.
КІБЕРБУЛІНГ
11. Чому люди кричать?
12. ЯК ПРИЩЕПИТИ ДИТИНІ ІНТЕРЕС ДО МАТЕМАТИКИ?
Задача 1. Гном Забудько повернувся з риболовлі задоволений.
— Скільки рибок зловив? — запитали товариші.
— Не скажу. Але обох сам з'їм.
Скільки рибок зловив Забудько?
12. ЯК ПРИЩЕПИТИ ДИТИНІ ІНТЕРЕС ДО МАТЕМАТИКИ?
Для багатьох людей із самого малечку немає нічого нуднішого цифр та прикладів, а пізніше задач і рівнянь. Зазвичай таких дітей називають гуманітаріями, що, по суті, означає «до математики нездатні». Але справа зовсім не у відсутності математичних здібностей, а скоріше в неправильному — нудному і формальному навчанні. Як же прищепити дітям смак до цієї точної науки?
Доброю новиною для батьків, які не мають великих математичних досягнень, можна вважати те, що любов до математики залежить не стільки від спадковості, скільки від якості навчання й позитивного ставлення батьків до питання. Але для початку самому дорослому потрібно усвідомити, що ж вивчає ця наука, для чого вона потрібна.
Математика — це не простий перерахунок і сухі цифри, це і уявлення про простір і час, величину і кількості. Наприклад, якщо розглянути лист дерева або крила метелика, в них можна побачити математичні пропорції, симетрію. Крім того, математика дозволяє систематизувати предмети, бачити логічні закономірності в природі та в житті.
ШУКАЄМО ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД
На жаль, часто математичне навчання починається з того, що діти як папуги повторюють за дорослим «1, 2, 3, 4, 5, 6…», заучують цілі ряди чисел, не розуміючи їхнього змісту. Малюк жваво рахує до ста, але, якщо попросити його принести, скажімо, п'ять цукерок, він завмирає в подиві. Справа в тому, що дитина не усвідомлює співвідношення між кількістю будь-яких предметів і числом, яке позначає цю кількість. Якщо, наприклад, показати дітям 6 жетонів і запитати, скільки їх, швидше за все, вони перерахують і дадуть відповідь правильно, але чи розуміють діти, що 6 — це не просто число, яке відповідає жетону номер 6, чи розуміють, що всього жетонів 6! Як же доступно донести до дитини сенс рахунку?
Багато вчителів пояснюють, що 3 — це не те ж саме, що 1, 2, 3 (лічба), а 1, 1 і ще раз 1. Наприклад, вчитель використовує книгу, в якій на картинці зображені предмети одного, іншого і третього виду (наприклад, одна машинка, два ведмедики, три ляльки). На правій стороні за допомогою системи заслінки з'являються 1, 2 і 3 пальці. Щоб сказати, який предмет зображений на картинці в трьох примірниках, дитина показує на 3 ляльок. Чому? Тому що там намальована одна лялька, інша і ще одна. За допомогою цього методу дитина починає розуміти, що таке число 3. Якщо ж малюк думає, що 3 — це всього лише складова списку 1, 2, 3, навряд чи це знання стане в нагоді йому для здійснення математичних дій.
А НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?
Як писав один з основоположників теорії розвивального навчання В.В. Давидов, викладаючи будь-яку науку, необхідно пояснювати, навіщо ми виконуємо ті чи інші дії. Так, в робочому зошиті з математики дітям дається завдання розфарбувати п'ять з намальованих ялинок. Частина дітей акуратно й старанно розфарбовують всі ялинки і щиро дивуються, почувши, що завдання виконано неправильно. Справа в тому, що діти не розуміють очевидного для нас сенсу завдання: для них сенс в тому, щоб розфарбовувати, а не рахувати.
На думку Давидова, в основі навчального процесу лежить так зване «навчальне завдання», тобто завдання, що змушує учня шукати і застосовувати загальний спосіб вирішення всіх задач даного класу, тобто всіх подібних завдань. Наприклад, вчитель на уроці пропонує дітям визначити, що більше по висоті — двері класної кімнати або вікно. Завдання не можна вирішити безпосередньо практично, тому що двері не піднесеш до вікна. Потрібно шукати інше рішення. Спочатку треба придумати, як взагалі можна вирішити завдання подібного типу. У цьому випадку з'являються ідеї вимірювання і необхідності вимірювання, порівняння чисел. Вкрай важливо ставити дітям питання про те, чому вони навчилися на занятті або уроці. Швидше за все, виявиться, що частина дітей навчалися складати, а частина — додавати до однієї ялинки дві. Зрозуміло, що в останньому випадку діти навряд чи зможуть перенести спосіб дії на іншу подібну задачу.
ПЕРЕТВОРІТЬ НАВЧАННЯ НА ГРУ
Французький романіст Анатоль Франс писав, що «вчитися можна тільки весело...». Дійсно, величезну роль в будь-якому навчанні грає мотивація. Тому й арифметику можна освоювати, граючи. Наприклад, із самими маленькими можна почати з пальчикових ігор.
А ТИ ЯК ДУМАЄШ?
Навчати математиці можна іграми, в яких використовується кубик, адже в них необхідно сказати, скільки точок випадає на кубику, і виконувати кількість дій, що відповідає кількості точок.
Ще одна чудова гра — доміно. Дитині більше не потрібно рахувати «1, 2, 3 ...», коли вона бачить 3 предмети: вона звикла, що три точки означає 3, а не 1, 2, і 3, вона зможе відразу сказати, що на столі лежать 3 вилки, а не одна, дві і три. Вона усвідомлює, що 3 складається з 1, 1 і 1 або з 2 і 1. Це не просто перелік знаків.
Можна використовувати, наприклад, таку гру:
Кролик по дорозі зустрів іншого кролика; два маленьких кролика подружилися. (Дорослий, вимовляючи слово «два», одночасно показує дитині два пальці. Таким чином, 2 означає не просто слово / число, а ще й кількість предметів.)
Два маленьких кролика по дорозі зустрічають іншого кролика. (Дорослий розгинає ще 1 палець.) Три маленьких кролика стали друзями.
У цій грі вимовлене число співвідноситься з кількістю. У той же час числа складаються, і дитина починає розуміти, що їх стає більше.
Можна придумати ігри і для дітей старшого віку або скористатися тими, що зібрані, наприклад, у книзі Ігоря Сухіна «800 новых логических и математических головоломок».
«У КОГО БІЛЬШЕ?»
У цю гру можна грати вдвох і втрьох. Для гри знадобиться кубик з точками. В якості лічильного матеріалу можна використовувати ґудзики, цукерки і т. д. Покладіть у вазу або коробку ґудзики. Тепер по черзі кидайте кубик. Яке число випаде, стільки й беруть з вази предметів. Коли ваза спорожніє, підрахуйте, у кого більше.
Любов малюка до математики можна прищепити з самого раннього дитинства, але для цього дорослому необхідно активізувати власне мислення і уява.«ЗНАЙДИ ІГРАШКУ»
Дитина-ведучий виходить з кімнати. У цей час ховають іграшку. Потім дитині пояснюють, де можна її знайти: «Треба встати перед столом, і пройти три кроки вперед, два ліворуч і т. д.». Коли діти добре стануть орієнтуватися, завдання можна ускладнити — давати не опис місцезнаходження іграшки, а схему. За схемою діти повинні визначити, де знаходиться захований предмет.
У того ж автора можна знайти веселі задачі, наприклад такі:Задача 1. Гном Забудько повернувся з риболовлі задоволений.
— Скільки рибок зловив? — запитали товариші.
— Не скажу. Але обох сам з'їм.
Скільки рибок зловив Забудько?
Задача 2. Я сьогодні годував двох не відомих мені тварин і порахував, що в сумі у них 6 лап. Але от скільки лап було у першої тварини і скільки у другого, я не пам'ятаю, — сказав Забудько товаришам. — Тут і думати нема чого! У кожного по 3! — засміявся Путалко.
ДИТИНА ЧИ ВЧЕНИЙ?
Ремі Бріссо, дослідник у галузі когнітивної психології, вважає, що, якщо викладати математику як нескінченний список абстрактних правил, шаблонів, які потрібно застосовувати «тому що це так і ніяк інакше», можна викликати огиду до науки. Важливо показати, звідки береться те або інше правило, як воно з'явилося в головах людей, його генетичне коріння.
З ним згідний і автор книги «Математика, не схожа на...» Олександр Звонкін. Він пише про те, що теорія ймовірностей виникла зі спостережень людей за випадковими, непередбачуваними явищами навколишнього світу. І саме такі спостереження можна проводити з дітьми, використовуючи, наприклад, ігри з гральним кубиком. На заняттях математичного гуртка, організованого ним для дошкільнят, він намагався підкреслити ймовірнісну природу дитячих спостережень. Наприклад, замість кубика дітям пропонувався кособокий багатогранник, щоб вони побачили, як гра стає «несправедливою»: одні цифри випадають частіше, ніж інші. Сенс подібних спостережень і досліджень в тому, щоб дитина здійснивши своє самостійне відкриття, виступила в ролі дослідника. Наприклад, в одній з чеських шкіл діти намалювали портрет середнього учня класу. Для цього їм знадобилося провести цілий ряд математичних вимірів, з'ясувати свій зріст, вагу, довжину стопи і т. д.
Дослідницька позиція дитини проявляється і тоді, коли вона за допомогою дорослого наштовхується на протиріччя у власній точці зору. Прикладом цього методичного прийому є досліди з водою, в яких дитині пропонують вгадати, чи буде той чи інший предмет тонути.
Зазвичай діти вважають, що, якщо предмет маленький, він буде плавати, якщо ж великий — потоне. Дитині пропонують самому проекспериментувати з різними предметами, в результаті чого вона з подивом помічає, що маленька шпилька не плаває, як можна було припустити, а тоне! У цей момент і виникає складна, але цікава задача для дитячого мислення.
Цей приклад швидше з області фізики. Якщо ж говорити про математику, то Олександр Звонкінвикористовує той же прийом, вивчаючи з дітьми відомі феномени Жана Піаже, який виявив, що діти важко розуміють принцип збереження. Так, наприклад, якщо перед дитиною лежать два рівних ряди предметів, вона бачить, що кількість предметів в обох рядах однакова. Однак якщо один з рядів розсунути, нічого не збільшуючи й не збавляючи, дитина стверджує, що предметів в одному ряді стало більше. Звонкін кілька разів прибирає предмети в ряді та знову розсовує ряд. У результаті частина дітей починає розуміти, що рівність у кількості предметів залежить аж ніяк не від просторового збільшення ряду.
Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей.
1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
3. Не позбавляти дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.
Як оцінювати успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?. . . Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Формула успішного виховання особистості.
1. Сприймайте креативність дитини належним чином.
2. Навчиться помічати успіхи дитини.
3. Розвиньте креативність у своєї дитини.
4. Навчиться встановлювати контакт з дитиною.
5. Визначайте раніше невизнані або невикористані можливості дитини.
6. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно, якщо вона цього потребує.
7. Давайте дитині свободу вибору галузі й методів досягнення мети.
8. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини.
9. Заохочуйте дитину до участі у груповому творчому процесі.
10. Заохочуйте до роботи над проектами, запропонованими самою дитиною.
11. Не тисніть на дитину, створюйте вільну, невимушену атмосферу.
12. Схвалюйте результати діяльності у якійсь одній галузі з метою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності.
13. Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей дитини.
14. Шукайте потенційні можливості дитини, якщо вона у чому-небудь відстає.
15. Підтримуйте своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку і у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.
16. Створюйте ситуації, за яких ваша дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібнішою дитиною.
17. Допомагайте дитині знаходити в її фантазіях зв’язок із реальним світом.
18. Виявляйте терпиме ставлення (принаймні тимчасово) до можливого безладдя у зв’язку з творчою роботою дитини.
19. Заохочуйте максимальне залучення дитини до творчої роботи зі старшими дітьми.
20. Постійно переконуйте дитину, що ви для неї є однодумцем, а не опонентом.
Поради батькам, як провести канікули з дітьми
Порада 1. Заздалегідь продумайте, як будуть організовані канікули вашої дитини.
Порада 2. Прогулянки, ігри та спортивні заняття на свіжому повітрі – ось кращий відпочинок після шкільних занять. Ми часто недооцінюємо значення прогулянки для нормального росту та розвитку дітей. Тому в канікули у вашої дитини не повинно бути «рухового голодування».
Порада 3. У канікули необхідно подбати і про безпеку дитини. У зимову пору року чимало хвилювань додає ожеледиця, а також настільки улюблені нашими дітьми катання на санках, лижах, ковзанах. Переконайтеся, що все спортивне спорядження справно і в повному порядку. Не зайвою, напевно, буде і відповідна екіпіровка для цих зимових розваг.
Порада 4. Час, коли дитина лягати спати, снідає, обідає і вечеряє, в канікули має залишатися тим же, що і в звичайні дні. Це, звичайно, не означає, що неприпустимі деякі відходження від режиму, але вони повинні бути в межах розумного.
2. Навчиться помічати успіхи дитини.
3. Розвиньте креативність у своєї дитини.
4. Навчиться встановлювати контакт з дитиною.
5. Визначайте раніше невизнані або невикористані можливості дитини.
6. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно, якщо вона цього потребує.
7. Давайте дитині свободу вибору галузі й методів досягнення мети.
8. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини.
9. Заохочуйте дитину до участі у груповому творчому процесі.
10. Заохочуйте до роботи над проектами, запропонованими самою дитиною.
11. Не тисніть на дитину, створюйте вільну, невимушену атмосферу.
12. Схвалюйте результати діяльності у якійсь одній галузі з метою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності.
13. Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей дитини.
14. Шукайте потенційні можливості дитини, якщо вона у чому-небудь відстає.
15. Підтримуйте своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку і у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.
16. Створюйте ситуації, за яких ваша дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібнішою дитиною.
17. Допомагайте дитині знаходити в її фантазіях зв’язок із реальним світом.
18. Виявляйте терпиме ставлення (принаймні тимчасово) до можливого безладдя у зв’язку з творчою роботою дитини.
19. Заохочуйте максимальне залучення дитини до творчої роботи зі старшими дітьми.
20. Постійно переконуйте дитину, що ви для неї є однодумцем, а не опонентом.
Поради батькам, як провести канікули з дітьми
Порада 1. Заздалегідь продумайте, як будуть організовані канікули вашої дитини.
Порада 2. Прогулянки, ігри та спортивні заняття на свіжому повітрі – ось кращий відпочинок після шкільних занять. Ми часто недооцінюємо значення прогулянки для нормального росту та розвитку дітей. Тому в канікули у вашої дитини не повинно бути «рухового голодування».
Порада 3. У канікули необхідно подбати і про безпеку дитини. У зимову пору року чимало хвилювань додає ожеледиця, а також настільки улюблені нашими дітьми катання на санках, лижах, ковзанах. Переконайтеся, що все спортивне спорядження справно і в повному порядку. Не зайвою, напевно, буде і відповідна екіпіровка для цих зимових розваг.
Порада 4. Час, коли дитина лягати спати, снідає, обідає і вечеряє, в канікули має залишатися тим же, що і в звичайні дні. Це, звичайно, не означає, що неприпустимі деякі відходження від режиму, але вони повинні бути в межах розумного.
Безпечний інтернет. Поради для батьків
25 способів «підсадити» дітей на книжки
1
Читайте самі. Якщо дитина ніколи не бачила вас за книжкою — у вас немає шансів зацікавити її читанням взагалі.
2
Перетворіть читання на ритуал — за ранковою кавою з кардамоном або вечірнім запашним какао, на світанку перед усіма справами чи у ліжку перед сном. Ви ж пам’ятаєте, що гаджетам там не місце. Тому хорошу книжку — до ліжка!
3
Облаштуйте вдома найзатишніший у світі куточок для читання. Це може бути комфортне крісло чи диван, залите сонцем широке підвіконня з подушками, журнальний столик з улюбленою настільною лампою, крісло-мішок, балкон чи горище, або просто завішаний малюнками та листівками куточок, що надихає. Дозвольте дитині самій облаштувати своє таке «місце сили», де можна буде зависнути з книжкою і ніхто не турбуватиме.
4
Як знайти час на книжки, якщо ви суперзайняті? Просто. Щоразу, коли хочеться зазирнути в телефон і перевірити лайки, знайте: це якраз і є час для читання. Якщо читати книжечки замість інтернету, то так можна і прочитати все, що ти накупив, — підказує кіт Інжир.
5
Заведіть собі та дитині сторінку на Goodreads — це соцмережа — читацький щоденник онлайн. Туди можна додавати книжки, писати відгуки, ставити оцінки, радити книжки друзям і отримувати задоволення від того, що на вашій поличці «Прочитане» — книжок дедалі більше. А наприкінці року платформа навіть порахує кількість прочитаних вами сторінок і створить красиву інфографіку.
6
Поводьтеся, як реклама в інтернеті — підсовуйте дитині книжки на теми, якими вона цікавиться. Важливо робити це ненав’язливо — адже ніхто не любить нав’язливу рекламу. І як і з рекламою, важлива частота — нехай книжки постійно потраплятимуть дитині на очі.
7
Оточіть себе та дитину класними книжками. Хай вони лежать скрізь — на кожній полиці, у кожній сумці, у вбиральні й біля ліжка — очі бачать, рука тягнеться.
8
Не виходьте з дому без книжки. Читайте в черзі чи в дорозі — нудна рутина взагалі може обернутися на найкращі моменти дня.
9
Ретельніше обирайте книжки. Ставтеся до книжкового шопінгу серйозно — слідкуйте за новинками, рейтингами, гортайте все довго і зосереджено в книгарні. Хороша книжка одразу вчепиться до вашої уваги, і не хотітиметься припиняти її читати. Обирайте разом із дитиною.
10
Пропонуйте сучасні книжки. Якщо дитину оточуватимуть справді цікаві сучасні видання та герої, з якими вона себе може ототожнити, є всі шанси, що вона стане запеклим читачем. Не підсовуйте їй одразу складну класику — до класики ще треба дорости. Навіть якщо вона вам так подобалася в дитинстві. У вашому дитинстві не було YouTube. Навіть незанудна класика все одно написана в умовах, коли час плинув зовсім по-іншому: сучасній дитині старі книжки видаються надміру затягнутими. Не звинувачуйте YouTube, змінився світ і наше сприйняття, потрібні сучасні яскраві образи та динамічні сюжети.
11
Підпишіться на красивезні книжкові сторіз в Instagram та канали в Telegram, що надихають читати.
12
Влаштуйте вдома книжковий клуб — щонеділі за смачним яблучним пирогом збирайте всю родину і обговорюйте, хто що цікавого прочитав. Це позитивно вплине на сімейні стосунки, адже цінним є саме спілкування, на яке зараз так бракує часу всім. Не перебивайте, уважно слухайте розповіді. Телевізор має бути вимкненим. Це родинне тепло створить позитивний образ читання, а відчуття, що вас слухають і чують — дуже важливе для кожного.
13
Дивіться з дитиною фільми та серіали, зняті за книжками. Потім неодмінно виникає бажання перечитати, порівняти, отримати продовження історії.
14
Запишіться до найближчої бібліотеки. Вас здивують зміни, які в ній сталися, відколи ви тут були — тепер тут можна знайти найновіші книжки, і це допоможе добряче зекономити під час книжкового шопінгу.
15
Заведіть з малечею книжковий блог — це може бути окремий YouTube-канал, сторінка в Instagram чи канал у Telegram, де дитина буде щотижня розповідати або писати про якусь класну книжку. Станьте продюсером цього блогу — допоможіть під час зйомок або запросіть більше читачів. Такий проєкт заохотить дитину читати систематично. Адже все серйозно — підписники чекатимуть на новий блог щотижня, у чіткий час.
16
Влаштовуйте книжкові челенджі. Розробіть тематичні завдання, які має виконати дитина, щоб отримати приз, про який вона давно мріє. Наприклад, темою може стати Колір. Завданнями — прочитати за місяць книжку із зеленою обкладинкою, книжку автора з «кольоровим прізвищем», книжку з кольором у назві, вивчити вірш, де фігурують кольори.
17
Проведіть сеанс ворожіння на віршах. Ставте жартівливі запитання — як-от: що чекає нас на контрольній з математики або в кого закохана сусідка по парті. Перетворіть читання на розвагу, яку супроводжуватиме сміх і позитив.
18
Заведіть з дитиною її власну бібліотеку. Хай створить каталог — електронний. Придумає систему, за якою розташувати книжки — за алфавітом чи тематично. Діти цінують приватну власніть — особливо коли це їхня персональна книжка, а не спільна родинна. Зробіть і собі тут читацький квиток.
19
Дивіться з дітьми фільми чи серіали про запеклих книголюбів.
20
Ходіть разом на літературні презентації, книжкові фестивалі. Там багато розваг для дітей, а харизма живих авторів, їхні дотепні історії та авторитет можуть надихнути на читання і зацікавити книжкою.
21
Вмикайте вдома чи в машині аудіокнижки — під час хатніх справ, наприклад. Хороший сюжет та начитка можуть зацікавити дитину.
22
Влаштуйте тематичну дитячу книжкову вечірку, наприклад на тему Гаррі Поттера. Оберіть уривок, який гості мають розіграти в ролях. Або хай імпровізують.
23
Влаштуйте вдома чи у дворі «гаражний розпродаж» — запросіть друзів дитини принести свої прочитані книжки, які вони хотіли б обміняти на інші.
24
Кидайте погані книжки. Не силуйте ні себе, ні дитину. Щоб прочитати всі хороші книжки в цьому світі, замало буде навіть дев’ять котячих життів. Нічого витрачати час на погані.
25
Станьте книгозалежними. Читайте завжди, скрізь, усюди, а головне — заради задоволення. Так зосереджено, захоплено і запійно, наче це погана звичка. Хоча насправді — хороша.
Немає коментарів:
Дописати коментар